Хвороба ЯЩУРУ у тварин
Ящур— надзвичайно контагіозна вірусна хвороба свійських і диких парнокопитних тварин, що характеризується короткочасною лихоманкою, розвитком афтозно-ерозійних уражень на слизовій оболонці ротової порожнини, безшерстних ділянках шкіри вінчика, міжратицевої щілини й вимені. На ящур може хворіти людина. До ящуру сприйнятливі велика й дрібна рогата худоба, свині, дикі жуйні. Рідко хворіють буйволи, верблюди, собаки й коти. Однокопитні тварини й птиця до ящуру не сприйнятливі.
Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які виділяють вірус зі слиною, обривками афт, молоком, сечею, калом. Значну небезпеку щодо поширення ящуру становить незнезаражене молоко. Зараження ящуром відбувається внаслідок контакту з хворими тваринами, через контаміновані вірусом корми, одяг, взуття людей, м’ясні продукти, сировину тваринного походження, транспортні засоби. Механічні переносники вірусу є птахи, собаки, коти, гризуни, комахи, кліщі. Улюбленим місцем репродукції вірусу є слизова оболонка, ротової порожнини, п’ятачок свиней, шкіра сосків, вимені, вінчик, між копитова щілина, де він утворює афти (на п’ятачку та дійках).
Інкубаційний період триває 2 — 7 діб. Перебіг хвороби завжди гострий. У великої рогатої худоби при доброякісній формі першою ознакою хвороби є погіршення апетиту. Через 2 — 3 доби на слизовій оболонці ротової порожнини, язику, крилах носа, носовому дзеркальці з'являються міхурці (афти). При злоякісній формі порушуються функції серцево-судинної системи, слабкість, клонічні судоми, пригнічення, задишка. Ця форма ящуру зумовлює дуже високу летальність. У телят до 2-місячного віку ящур виявляється у безафтозній формі, характеризується явищами геморагічного гастроентериту, сепсису та міокардитом. У овець слинотечі не буває, частіше уражаються кінцівки й вим'я. Ягнята хворіють в безафтозній формі, з ураженням ЦНС. У кіз уражається ротова порожнина й кінцівки. Хворі тварини більше лежать, кульгають. Салівація виражена слабко. У свиней ящур супроводжується гарячкою, зниженням апетиту, афтозно-ерозійними ураженнями вінчика, ратиць, утворенням афт на п'ятачку та вимені. У поросят перебіг хвороби злоякісний. Гине до 60 — 80 % хворих поросят.
Для лікування тварин використовують протиящурну сироватку реконвалесцентів, для молодняку імунолактон та імуноглобулін. Ротову порожнину промивають 2 %-м розчином оцтової кислоти, фурациліну 1:5000, 2 %-м розчином борної кислоти. Ерозії змазують йодгліцерином. Уражені ділянки шкіри на кінцівках очищають від бруду і змащують риб’ячим жиром з дьогтем або емульсіями антибіотиків. Застосовують серцеві засоби. Для активної імунізації проти ящуру запропоновано кілька моно- і полівалентних вакцин.
Україна є благополучною щодо ящуру. У разі появи хвороби господарство або населений пункт карантинують, навколо нього визначають загрозливу зону, встановлюються цілодобові охоронно-карантинні пости. Хворих і підозрюваних щодо захворювання тварин ізолюють і лікують. Клінічно здорових тварин вакцинують. Трупи тварин спалюють. Територію ящурного осередку, приміщення, скотні двори, інвентар щодня дезінфікують. Гній, залишки корму, підстилку піддають біотермічному знезараженню. Карантин знімають через 21 добу після останнього випадку видужання тварини та проведення остаточної дезінфекції.
