« Я тебе розумію…» як ми розмовляємо з дітьми у різних ситуаціях.
« Я тебе розумію…»
Варто замислитись над тим, як ми розмовляємо
з дітьми у різних ситуаціях. Часто повторювані
образливі слова можуть залишатися у їхній психіці
на все життя. В розмові з малюком дуже важливо уважно
вислухати і зрозуміти його.
Мабуть, немає батьків, яким не було б знайоме почуття безсилля, яке
охоплює після розмови з впертою й неслухняною дитиною. Виведені з
рівноваги, мама чи тато можуть несвідомо обізвати дитину, яка, навіть не
відреагувавши на це зовні, запам’ятає образу.
Те, як ми поводимось з власними дітьми, великою мірою залежить від того,
як колись звертались до нас наші батьки. Якщо на нас багато кричали –
кричатимемо й ми на своїх нащадків. Дехто впадає в іншу крайність: щоб
уникнути помилок власних батьків, за всяку ціну намагається поводитись
інакше і забагато дозволяє дітям. Однак намагання виховувати дітей, не
навчаючи їх основних норм суспільної поведінки, теж нічого доброго не обіцяє.
На противагу покаранням – як фізичним, так і словесним, що можуть мати
небажані наслідки, варто вдаватися до заохочування дитини до добрих справ
похвалою, якоюсь нагородою. Трапляється, на скаргу дитини, що вона боїться,
скажімо, йти до зубного лікаря, ми, думаючи про щось своє, байдуже
відповідаємо, що, мовляв, боятися нічого, а на її заяву, що не любить
молодшого братика, «вичитуємо моралі» і переконуємо, що це неможливо, бо
як можна не любити брата. Дитина почувається присоромленою й ображеною,
бо вона поділилась своїми переживаннями, розраховуючи, що її вислухають і
поспівчувають їй. Тоді б їй легше справитися зі своїми емоціями. Для цього ж
потрібно зовсім небагато - лише кілька слів: « Я тебе розумію…».
